Ентомологія - завдання, історія розвитку

Ентомологія - завдання, історія розвитку 1

ентомологія (Від грец. Ἔντομον - комаха + λόγος - слово, вчення) - це наука про комах, яка в 18 столітті була виділена з зоології як окрема галузь знань. У зв`язку з тим, що комахи мають різні значення в діяльності людини і природи, в сучасному світі ділять ентомологію на ряд окремих дисциплін. Так, наприклад, загальна ентомологія вивчає особливості життя та будови комах, їх види, відносини із середовищем проживання. А ось сільськогосподарська, лісова, медична, ветеринарна ентомологія - це прикладні дисципліни, завданням яких є розробка методів захисту рослин, людини, тварин від шкідливих комах. До ентомології долучаються і такі практичні галузі як бджільництво, шовківництво, розведення інших корисних комах (воскова щитоноска, трихограма, лаковий червець і т.д.), які можна об`єднати загальною назвою «технічна ентомологія».

Основним завданням сільськогосподарської ентомології є захист рослин для зниження або запобігання втрат врожаю сільськогосподарських культур від шкідливих тварин, особливо комах, як в період вегетації, так і при зберіганні. Характер пошкоджень і величина втрат врожаю залежить не тільки від поведінки шкідника, а й від відповідної реакції рослини на пошкодження, обумовлене її сортовими і видовими особливостями. Саме з цього, для вирішення свого основного завдання, ентомологія тісно пов`язана з рослинництвом, фізіологією рослин, грунтознавства, селекцією, загальним землеробством, агрохімією, агроекології, механізацією, овочівництвом, плодоводством, технологією зберігання і переробки продукції рослинництва, організацією аграрного виробництва та іншими дисциплінами.

Історія ентомології як науки

Основоположником вчення про комах вважається Аристотель (384-322 рр. До н. Е.). Він створив першу в світі книгу по зоології. У цій книзі він описав 60 видів комах. Аристотель зібрав багато відомостей про дані видах, систематизував їх і дав характеристику цій групі тварин.


Пліній старший пізніше доповнив вчення Аристотеля, в 70-23 рр. до н. е. він описав звички деяких комах, в тому числі і шкідників, розширив знання про будову і розмноженні комах і спробував пояснити походження гусениць.

В кінці 17 ст. Франческо Реді описав анатомію комах і їх розмноження. В цей же час голландський вчений натураліст Ян Сваммердам захистив дисертацію по диханню комах, відкрив хітин, запропонував класифікацію, що розділяє комах на 4 групи.

Марчелло Мальпігі, італійський лікар, анатом, фізіолог, вважається засновником анатомії комах, в 1669 році він написав трактат про шовковичного шовкопряда, який поклав початок його кар`єри ентомолога.



Уже в 1759 році Карл Лінней створив вчення про комах, що складається з 2000 видів, які він згрупував в 9 загонів. Саме Карл Лінней є основоположником сучасної систематики комах.

У 1878 році Жанр Анрі Фабр, французький ентомолог, почав видавати публікації на різних видах комах, він проводив дослідження на своїй ділянці землі і працював тільки з живими комахами.

Великим подією в організації та систематизації наукових досліджень в даній галузі було створення в 1859 році Російського ентомологічного товариства, з часом воно стало Всесоюзним ентомологічним суспільством, в складі якого в 1949 році створено Українське ентомологичеськоє співтовариство. Членами громад були такі відомі вчені як М.М. Римський-Корсаков, М.М. Кулагін, Ф.Н. Кеппен, Г.А. Кожевников, Е.В. Клоков, С.І. Медведєв і багато інших.

У 1878 році в Харкові була створена перша земська ентомологічна комісія, завдання якої було спостерігати за шкідниками рослин і розробляти способи захисту від них. Пізніше, в 1882 році була відкрита друга земська ентомологічна комісія в Одесі. У період з 1881 по 1890 рр. відбулося дев`ять з`їздів комісії. Головну увагу приділяли шкідників хлібних злаків. У цей період в Одеській комісії працювали такі відомі вчені - професори Новоросійського університету А.А. Ковалевський та І.І. Мечников, ентомологи І. Н. Вігдальм і П.А. Забарінскій. У 1894 році при Вченій комітеті департаменту землеробства було створено перше в Росії державна установа з питань захисту рослин від шкідників - Бюро з ентомології, яке очолив Й.А. Порчинський.

У 1890-х роках в Криму, в Нікітському ботанічному саду, вперше почали вивчати морфологію, поведінку і засоби захисту проти кліщів.

У 1900 році в місті Сміла Київської губернії Всеросійським спільнотою цукрозаводчиків була створена перша в Україні дослідницька ентомологічна станція.

У 1913 році ентомологічний відділ був організований на Харківській сільськогосподарської дослідної станції. Тут його очолював І.В. Ємельянов. Об`єктом ентомологічних досліджень були злакові мухи, клоп черепашки, капустянки.

Одним з найголовніших ентомологічних центрів залишався Київ, саме тут формувався ядро ​​суспільства вчених прикладної ентомології. Саме Київ був місцем проведення важливих суспільних заходів: першого (1913 р), другого (1915 г.) Всеросійських з`їздів вчених з прикладної ентомології, дев`ятого з`їзду Всесоюзного ентомологічного спільноти (1984 рік).

У зв`язку зі створенням колективних і державних господарств в 1929-1930 рр. були поставлені нові завдання. Було організовано близько 30 інститутів і дослідних станцій, в тому числі Інститут захисту рослин в Харкові.

Найбільші ентомологічні лабораторії на той час були відкриті в Українському (пізніше Всесоюзному) інституті цукрового буряку (Київ), УкрНДІ зернового господарства (Харків), УкрНДІ плодівництва (Київ).

У 1939 році до досліджень з прикладної ентомології долучилася Академія наук УРСР - в Інституті зоології створено три лабораторії, до керівництва яких були запрошені відомі світські вчені В.П. Поспєлов, М.А. Теленга і Є.В. Зверезомб-Зубовський.

До війни наука про комах активно розвивалася. Були створені служби обліку шкідників, складалися щорічні огляди їх поширення і прогнози очікуваного появи на наступні роки, це давало наукові підстави для планування робіт.

У післявоєнні роки в сільському господарстві виникло багато проблем, пов`язаних з шкідниками зернових, овочевих, коренеплідних культур, картоплі, кормових трав, садових насаджень і виноградників. Тоді з`явилися нові можливості удосконалення методів захисту в зв`язку з появою інсектицидів другого покоління - синтетичних органічних сполук хлору і фосфору. Виводилися сорти стійкі до шкідників і застосування біологічних засобів.

Захист рослин від шкідників в світі

Захист рослин від шкідників є суттєвим резервом отримання додаткової продукції кращої якості. За окупністю витрачених коштів це найрентабельніша галузь сільськогосподарського виробництва. Наприклад, в США кожен долар, витрачений на хімічний захист, забезпечує отримання додаткової продукції майже на 4 долари.

В системі захисних заходів в світовому сільському господарстві сьогодні переважає хімічний метод. Так, наприклад, в США в рослинництві щороку вносять пестициди на суму близько 4 млрд., А у Франції - 2 млрд. Доларів. Але інтенсивне і широкомасштабне застосування хімічних засобів захисту рослин поряд з високим економічним ефектом заподіює і різні побічні явища, пов`язані із забрудненням навколишнього середовища, погіршенням стану здоров`я людей, освітою резистентних форм шкідників і т.д. Це в свою чергу вимагає додаткових фінансових вкладень для зведення до мінімуму цих негативних наслідків.

З огляду на це, проблеми зменшення втрат рослинної продукції від шкідників і охорони навколишнього середовища, слід вирішувати на основі концепції інтегрованого захисту рослин, згідно з якою найбільша увага приділяють природним факторам стримування розмноження і розвитку шкідників. Зокрема, велику популярність набирають різні альтернативні методи захисту: використання трансгенних рослин, біологічний контроль шкідників, агротехнічний метод і т.д.

Відповідно до даних за 1980 рік, в СНД навантаження пестицидами в розрахунку на 1 гектар орної землі і багаторічних насаджень склала 2,04 кг діючої речовини. А на 2013 рік рівень навантаження пестицидами впав на 20.

Поділися в соц мережах:
Схоже