Історія розвитку фітосанітарного моніторингу і прогнозу

Необхідність в спостереженнях і контролі за розвитком шкідливих організмів рослин виникла з тих часів, коли шкідники, хвороби і бур`яни стали викликати суттєві втрати врожаю і навіть загибель рослин. Але ще довгі століття через слабку вивченість біології та екології шкідливих організмів, відсутність обгрунтованих методів обліку ефективно цю роботу виконувати було неможливо. Перші істотні кроки в цьому напрямку на території України і Росії були зроблені більше 120 років тому, коли під ентомологічний нагляд було взято звичайний буряковий довгоносик, жук-кузька, саранові та деякі шкідники плодових культур.

На початку XX століття збільшується мережа відповідних наукових установ, створюються спеціальні станції, в яких розробляється наукове обгрунтування заходів захисту рослин, методи обліку чисельності, фенології і шкодочинності шкідливих організмів рослин. На першому з`їзді фахівців з прикладної ентомології, який відбувся в 1916 в Києві, Н. В. Курдюмов визначив пріоритетність прогнозування шкідливих організмів рослин, як основи профілактичних заходів. Створення і робота перших спостережних пунктів на початку XX ст. пов`язані з господарствами, вирощували цукрові буряки, в зв`язку з великими втратами врожаю цієї культури від шкідників. У 20-х роках на території України відбувалися масові розмноження шкідників зернових колосових, овочевих, плодових культур і цукрових буряків. Ці обставини послужили приводом для організації в 1925 відділу захисту рослин в Наркомзему України та Центральної станції захисту рослин, якій в 1925-1929 рр. керував А. Мігулін. Під його керівництвом в 1925 була створена Всеукраїнська мережа спостережних пунктів, початок розроблятися методичне та інформаційне забезпечення прогнозів розвитку шкідників рослин.

Цілеспрямована робота в Радянському Союзі в цьому напрямку почалася з 1929, коли був створений Всесоюзний науково-дослідний інститут захисту рослин. До його складу входило 16 філій і 150 опорних спостережних пунктів. У цих підрозділах розробляли методики обліку шкідливих організмів рослин, проводили збір і обробку фітосанітарної інформації, що дозволило в 1932 році зробити опис поширення мишоподібних гризунів і саранових, а також сажкових хвороб злакових культур. У 1933 році до цього переліку додалися лучний метелик і бавовняна совка. У ці ж роки формується державна служба захисту рослин, одним із завдань якої був збір інформації про шкідливі організми рослин, розробка прогнозів їх розвитку. Для методичного керівництва цією роботою в кожній союзній республіці і кожної області були створені сектора обліку і прогнозів. На міжрайонному рівні почали працювати спостережні пункти, які збирали фітосанітарну інформацію самостійно і отримували відповідні дані в кореспондентської мережі (МТС, дослідні станції та інші наукові установи). У 1940 році в СРСР була створена централізована служба обліку і прогнозу. У передвоєнні та повоєнні роки інтенсивно розвивається хімічний метод захисту рослин і, для обгрунтування його застосування необхідної стала інформація про поширення і фенології шкідливих організмів. У цей період активно розробляються і впроваджуються методики розробки багаторічних, фенологічних прогнозів і прогнозів шкодочинності. Значний внесок у наукове обгрунтування цих розробок внесли вчені-зоологи Б. С. Виноградов, І. Я. Поляков- ентомологи А. Мігулін, В. П. Васильєв, А. І. Петруха, А. В. Змови, Б. В. Добровольський, В. І. Танскій- фітопатологи Н. А. Наумова, Т. Д. Страхов, М. С. Дунін, К. М. Степанов, 3 А. Пожежа, В. А. Чулкина. Особлива заслуга належить вченим ВІЗР на чолі з І. Я. Поляковим. Основи прогнозу розвитку бур`янів розробили В. В. Ісаєв та В. С. Зуза. Великий внесок у розробку теорії багаторічних прогнозів на основі циклічності сонячної активності зроблений Е. Н. Білецьким.

З 1957 року в Україні щорічно розробляється довгостроковий прогноз основних шкідників і на його основі відповідні рекомендації щодо захисту рослин, які доводяться до відома всіх агроучрежденій і землекористувачів. У 1973 році сектора обліку і прогнозів реорганізовані в лабораторії діагностики і прогнозів, а спостережні пункти - в пункти сигналізації і прогнозу. У 1980 році в Україні працювало 80 пунктів і 26 лабораторій діагностики і прогнозів. У 90-і роки XX століття відбулося помітне збільшення пунктів сигналізації і прогнозу (в 3-4 рази). За розрахунками вчених в зоні інтенсивного землеробства на кожні 300 га повинен бути спостерігач, в зоні буряківництва - на 1000 га, в зоні вирощування зернових культур - на 10 000 га. Лабораторії діагностики і прогнозів в 2007 році реорганізовано в відділи прогнозування та фітосанітарної діагностики обласних державних інспекцій захисту рослин. В районних державних інспекціях захисту рослин працюють фахівці з фітосанітарного контролю і діагностики. Діюча державна служба захисту рослин фізично не може забезпечити проведення активного моніторингу та розробки прогнозів на всіх сільськогосподарських угіддях, за що все агрономи повинні володіти відповідними методиками і виконувати цю роботу на своїх земельних угіддях відповідно до Закону України «Про захист рослин».

З 1976 року розпочато роботи по автоматизації процесу збору фітосанітарної інформації. На сьогодні в ряді країн збір інформації проводиться за допомогою відповідних приладів і обладнання з використанням ЕОМ і відповідного програмного забезпечення. Для цілого ряду небезпечних хвороб і деяких шкідників розроблені моделі прогнозування, впровадження в практику яких забезпечено в основному автоматичними метеостанціями, спеціальними приладами-сигналізаторами. Таке обладнання забезпечує моніторинг погодних умов, аналізує його і видає рекомендації по проведенню відповідних захисних заходів.

Прогнозування шкідливих організмів рослин в майбутньому вимагає побудови моделей і алгоритмів розвитку шкідливих організмів на основі невеликої кількості факторів, що підлягають простому і надійному обліку або вимірюванню. Свого часу була розроблена система автоматизованого управління сільськогосподарським виробництвом «АСУ - сільгосп», складовою частиною якої була система АСУЗР, але до сих пір вона не знайшла практичного втілення через слабку матеріальну базу сільськогосподарських підприємств і відсутність програмного забезпечення.

Широкомасштабне проведення фітосанітарного моніторингу, розробка на його основі прогнозів різної завчасності дозволяє значно зменшити обсяги заходів проти шкідливих організмів рослин і підвищити їх ефективність, максимально оптимізувати системи захисту фітосанітарного стану, що склався на полях, обгрунтувати економічну і екологічну доцільність проведення захисних заходів.