Облік і моніторинг хвороб рослин

Загальні положення для обліку та моніторингу хвороб рослин

Для прогнозування розвитку хвороб рослин, необхідно проводити облік хвороб. Це дозволить зберегти урожай від можливих втрат, які можуть бути в результаті поразки тими чи іншими хворобами.

Час першого прояву хвороби і динаміку її подальшого розвитку встановлюють на стаціонарних ділянках. Такі ділянки виділяють в найбільш типовому для даної зони господарстві. Кількість ділянок встановлюють залежно від господарської значимості культур. Стаціонарні ділянки розміщують, як правило на 2-3 полях масиву, де рослини уражаються комплексом основних хвороб. Спостереження і обліки тут здійснюються систематично, не рідше ніж через кожні 10 днів, протягом всієї вегетації рослин.

При проведенні обліків хвороб рослин необхідно, щоб отримані результати були досить точними з точки зору їх достовірності. Цей показник залежить від загальної кількості рослин на обстежуваній площі, відсотки хворих рослин і інших чинників, кількості обстежених екземплярів. Тому дані обліків оцінюють за допомогою помилки спостереження за формулою:

де:

• m - помилка спостереження (в частках від 1)-
• s - число рослин в кожній пробі-
• S - загальна кількість рослин на обстежуваній території-
• Р - кількість хворих рослин (в частках від 1) з числа оглянутих.

При 95-ном рівні достовірності кількість уражених рослин повинна бути в межах Р ± 2m від одиниці (загальної кількості рослин). При необхідності отримання більш точних даних збільшують число рослин у вибірці.

Загальна кількість рослин на полі визначають, знаючи норму висіву насіння і їх польову схожість. Також загальна кількість рослин можна визначити підрахунком числа рослин на 1 м погонний, на 1 м2, або іншу одиницю, з обов`язковим перерахунком на 1 га або на загальну площу поля.В плодово-ягідних насадженнях кількість рослин в ряду множать на кількість рядів на ділянці.

Техніка обліку хвороб рослин складається із загальної оцінки стану рослин на полі і в ймовірних пробах, відборі проб і їх ретельному огляді. Рослини або їх окремі органи оглядають безпосередньо в полі, в окремих випадках - в лабораторії. Залежно від характеру виявлення хвороби на поле проба може являти собою облікову майданчик (при очаговом прояві хвороби) або групу рослин (при рівномірному розсіяному поширенні хвороби), які оглядаються в одному місці без вибору. Проби відбирають по діагоналі, по двом полудіагоналям, в шаховому порядку або іншим способом відповідно до конфігурації поля з урахуванням його особливостей.

Основними елементами обліку є поширеність (поширеність) або частота виявлення хвороби

поширеність хвороби - кількість хворих рослин або їх органів, виражена у відсотках до загальної кількості оглянутих при обліку рослин.

Цей показник визначають за формулою:

де:

• n - кількість хворих рослин-
• N - загальна кількість рослин в пробах.

Поширеність хвороби при обліку на декількох полях господарства, різних за площею, в районі або області обчислюють як середньозважений показник з урахуванням площ, на яких проводились обліки.

Іноді для характеристики прояви хвороби, буде досить одного показника поширеності. Це стосується хвороб, які викликають повну загибель рослин або окремих їх органів, на яких формується урожай. Це хвороби, які викликають загибель сходів, в`янення, сажкові та деякі інші.

Інтенсивність розвитку хвороби або просто розвиток хвороби є якісним показником, який визначають за площею ураженої поверхні органів, покритих пустулами, нальотами, плямами або за інтенсивністю прояву інших симптомів захворювання. Для оцінки ступеня прояву хвороби використовують окомірні шкали, які є специфічними для багатьох хвороб, з відповідним числом балів (зазвичай 4-5), також можна визначати відсоток поверхні ураженої тканини (органа) облікових рослин.

При використанні бальних шкал обліку хвороб зазвичай дотримуються таких градацій:

• 0 - здорова рослина-
• 1 - слабке ураження рослини або органу-
• 2 - середнє ураження, сильно уражені органи не зустрічаються-
• 3 - середнє ураження, деякі рослини або органи вражені в сильному ступені-
• 4 - сильне ураження рослин або органів, їх загибель.

Оцінку інтенсивності прояви того чи іншого захворювання дають в залежності від втрат, які викликає дана хвороба. Це може бути - депресія, помірне розвиток хвороби, епіфітотія.

У разі, коли облік інтенсивності розвитку хвороби проводять по балів шкалами, розраховують середній бал ураження, а при обліку ураженості в процентах - середній відсоток розвитку за формулою:

де:

• R- інтенсивність розвитку хвороби (бал або відсоток)-
• Σ (а × b) - сума творів числа хворих рослин на відповідний їм бал або відсоток поразки-
• N - загальна кількість рослин в обліку.

Для перекладу показника розвитку хвороби з балловой оціночної шкали в процентну використовують формулу:

де:

До - найвищий бал шкали обліку.

Ця формула забезпечує задовільну точність при використанні шкал обліків з рівномірним розподілом між оціночними градаціями - балами або відсотками. Показник розвитку хвороби для групи полів визначають як середньозважене його значення.

На підставі даних обліку поширеності та розвитку хвороб сільськогосподарських культур можна визначати розміри збитку, що завдається ними. Прямий збиток від хвороб виражається в зниженні якості отриманої продукції або зниження врожаю. Такий збиток визначають за відсотком загиблих рослин або тих, які не дали врожаю. Наприклад, при захворюванні зернових культур сажкою а також при загибелі зав`язі плодів або в плодових культур і т. Д.

У тих випадках, коли хвороба не призводить до загибелі всієї рослини або його частин, які формують урожай, шкода від хвороби не піддається безпосередньому обліку. Її встановлюють експериментальним шляхом при порівнянні врожаю здорових і хворих рослин. Для цього визначають зниження врожаю в його кількісному вираженні, наприклад, щодо зменшення числа і абсолютного ваги зерен в колосі. Звичайно втрати виражають у відсотках на облікову одиницю (число рослин, площа), і розраховують за формулою:

де:

• В - втрати врожаю,-
• а - урожай хворих рослин-
• А - урожай здорових рослин.

Для хвороб різних культур емпірично розраховані формули або шкали, за якими визначають їх шкідливість.